Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним виховання та спільного  проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу».

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Які діти можуть бути влаштовані до дитячого будинку сімейного типу?

- До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

- Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

 

• батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
• які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
• батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;
• батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;
• батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;
• батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
• батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;
• батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
• у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;
• підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.

Дитина-сирота – це дитина, в якої померли чи загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

 

-На влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу потрібна згода  дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку,що може її висловити.

-Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.

-Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі І-ІV рівнів акредитації-до його закінчення.

 

Хто може стати батьками-вихователями?

- батьки-вихователі-подружжя або окрема особа, що не перебуває в шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.

-батьки-вихователі несуть обов”язки по вихованню та розвитку дітей та є їх законними представниками і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.

-  особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними (міськими у містах Києві та Севастополі) центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.

-  слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то в такому разі, не надається  дозвол на створення дитячого будинку сімейного типу.

-  Не можуть бути прийомними батьками особи,

-які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

-  Існують також обмеження для кандидатів у батьки-вихователі за віком. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років). Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.

-  Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних батьків-вихователів (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

- Відповідні вимоги висуваються і до членів родини батьків-вихователів. Якщо  на спільній житловій площі мешкають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, то кандидатам  буде відмовлено у створенні дитячого будинку сімейного типу.

 

Чи втрачає дитина, яка виховується в дитячому будинку сімейного типу, статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування?

-За вихованцями дитячого будинку сімейного типу зберігається право на аліменти, пенсію,інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв”язку із втратою годувальника, які вони мали до влаштування до дитячого будинку сімейного типу.

-Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров”ю та моральному вихованню.

 

Чи обов’язково батькам-вихователям мати педагогічну освіту?

- Вимоги щодо наявності у батьків-вихователів будь-якої, в тому числі і педагогічної, освіти законодавством не передбачено. Створити дитячий будинок сімейного типу і взяти дітей на виховання може кожен громадянин відповідно до вимог, що викладаються в Положенні про дитячий будинок сімейного типу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564.

 

Які права та обов’язки батьків-вихователів?

- Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток вихованців. Вони є законними представниками вихованців у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень. Батьки-вихователі не можуть використовувати надані їм права всупереч інтересам дитини.

- Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

- Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Що таке соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу?

- Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу. Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно.

- Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку.

 

Фінансове та матеріальне забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу. Як і ким забезпечується функціонування дитячого будинку сімейного типу?

- Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру, у разі наявності, за нормами, встановленими законодавством. Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.

- За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу, де розташований будинок, а також транспортний засіб.

- Різні питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

 

За рахунок яких коштів утримуються вихованці дитячого будинку сімейного типу?

- Фінансування дитячого будинку сімейного типу відбувається з державного бюджету.

- розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

 - за вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги.

 - У разі, коли дитині виплачується пенсія, аліменти, стипендія, інші державні допомоги, розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами та розміром інших виплат.

- Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

 

Чи зберігаються виплати, якщо дитина досягла 18 років?

Діти-вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними повноліття (18 років), а в разі продовження навчання – до 23 років або до закінчення ними відповідного навчального закладу. Виплата державної соціальної допомоги здійснюється впродовж всього періоду проживання дитини в дитячому будинку сімейного типу.

 

Яке грошове і матеріальне забезпечення отримують батьки-вихователі?

 Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих батьків-вихователів на суми їх грошового забезпечення.

Відрахування надходять на рахунки управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, відкриті в установах уповноваженого банку.

 Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу виплачується грошове забезпечення, яке визначено у розмірі 35% від соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця, але не більше п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи. При цьому грошове забезпечення може отримувати один із батьків-вихователів або за їх спільною згодою сума грошового забезпечення розподіляється між ними рівними частинами. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення батьків-вихователів.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

 Питання захисту житлових прав батьків-вихователів та осіб, які проживають з ними, регулюються угодою.

Хто здійснює контроль за умовами проживання вихованців?

 Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення.

Раз на рік служба у справах дітей за місцем знаходження дитячого будинку сімейного типу готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов’язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

 

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Вам потрібно підготувати і передати в районну, районну у мм. Києві та Севастополі державну адміністрацію чи міськвиконком наступні документи:

- заяву про створення дитячого будинку сімейного типу (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);

- копії своїх паспортів;

- довідку про склад сім’ї (форма №3);

- копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);

- довідку про стан свого  здоров’я та членів сім’ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

- довідку про проходження курсу навчання кандидатів у батьки-вихователі і рекомендацію Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

- нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з Вами, на створення дитячого будинку сімейного типу або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;

- довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців або довідку про подану  декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов”язань з такого податку) про доходи, засвідчену в установленому порядку;

-довідку про наявність/відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов”язань.

- довідку про наявність чи відсутність судимості;

- висновок служби у справах дітей за місцем проживання про можливість створення Вами дитячого будинку сімейного типу.

Перелік документів на дітей, які необхідно мати батькам-вихователям. На кожну дитину орган опіки та піклування зобов’язаний надати батькам-вихователям такі документи:

- рішення органу опіки і піклування про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;

- свідоцтво про народження дитини;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

- медичну довідку про стан здоров’я або витяг з історії розвитку дитини;

- довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

- документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

- довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

- опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

- пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.