20 лютого 2020 року на базі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва спільно з Волинським інститутом післядипломної педагогічної освіти проведено  засідання за «круглим столом» на тему «Григорій Гуртовий – відомий український педагог, музейник, краєзнавець».

Ініціатором засідання став проректор з науково-педагогічної роботи та моніторингу якості освіти інституту, доктор історичних наук, професор Олександр Дем’янюк. Долучилися Торчинський народний історичний музей імені Григорія Гуртового, Волинська обласна організація національної спілки краєзнавців України.

В засіданні взяли участь науковці, краєзнавці, бібліотекарі, вчителі шкіл області – слухачі курсів підвищення кваліфікації. Це були теплі спогади людей, які знали особисто Григорія Гуртового, захоплювалися його подвижницькою працею на ниві музейної справи, краєзнавства, чудового педагога і великої Людини. Уродженцю східної України – Григорію Гуртовому торчинська земля дала можливість розвою його багатогранної натури.

Завідувач кафедри документознавства і музейної справи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Геннадій Бондаренко окреслив краєзнавчу спадщину відомого краянина, адже деякі його дослідження про Волинь унікальні, а експонати є лише в одиничному екземплярі. Старший викладач кафедри нової та новітньої історії цього ж університету Лариса Понєдєльник поділилася дитячими спогадами про великого педагога, який всю жагу до життя зміг передати своїм учням, виховати в них людяність. Згадала про колосальну пошукову роботу ідентифікації 800 загиблих воїнів ІІ світової війни.

Начальник гуманітарного відділу Заборолівської сільської ради Олександр Томаченко, згадуючи педагога, підкреслив, що ця людина бачила на десятки років вперед, а його уроки історії, образотворчого мистецтва, суспільствознавства мотивували до навчання, адже знаходив підхід до дітей, щоб зацікавити кожного, хто прагнув знань.

Феномен Григорія Гуртового, – як окреслив у своєму виступі методист відділу виховної роботи ВІППО Анатолій Силюк, полягав в тому, що зміст свого життя він наповнював і духовним, і матеріальним сенсом. Голодне дитинство, війна, концтабір в Німеччині, – складні перипетії життя, але весь цей тяжкий досвід він зумів використати для самовдосконалення. Малює, щоб вижити, пізніше створює прекрасні образи Тараса Шевченка, козацьких гетьманів, родини Ружицьких; захоплюється історією, формує колекції документів, які стануть основою створення майбутніх експозицій музею. З 1963 року – 35 років віддав школі. Подорож селами, розмова та вміння слухати людей, постійні нотатки – стануть основою його книг.

Нинішній директор музею Олександр Мельник, сказав, що для Гуртового музей – пісня всього його життя. Він постійно збирав і осмислював пам’ятки, зумів створити їх унікальне зібрання, ставши їх скарбником, доносив до людей.

Підсумовуючи засідання за круглим столом, ректор Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти Петро Олешко наголосив на багатогранності таланту педагога, дослідника, письменника, поета, помноженого на наукове осмислення історії краю, подій. Підтвердженням цього стала книга «Волинь – край козацький», в якій наші козацькі корені безсумнівні. Ректор подарував бібліотеці 2 книги Григорія Гуртового «Голгофа голоду» та «Торчин – передзвін віків».

Директорка бібліотеки Алла Єфремова висловила вдячність за багаторічну творчу співпрацю з колективом інституту, завдяки якій ми знаходимо цікаві шляхи в розкритті історичних подій та визначних особистостей краю.

Присутні переглянули фільм «Ратай історії» відомого волинського режисера Бориса Ревенка, в якому перегортаються сторінки долі відомого краєзнавця: і нищення роду, і чорний каток війни, і концтабір…

Демонстувалися світлини про життєвий та творчий шлях цієї неординарної особистості.

Сьогодні Торчинський народний історичний музей імені Григорія Гуртового – історія конкретно написаної людини, і тих скарбів, чим багата волинська земля.

Виступаючі привертали увагу присутніх до книг, документів, публікацій про музей, про Григорія Гуртового, представлених на виставці «Григорій Гуртовий: історію я чую живою».