За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, сказ входить у першу п’ятірку хвороб, спільних для людини і тварин, що наносять найбільший соціально-економічний збиток. Так, Україна посідає 3 місце в Європі з поширення сказу серед диких та домашніх тварин. Щорічно реєструють поодинокі випадки захворювань. Природні вогнища сказу існують практично на всій її території.

Менш ніж 150 років тому, в 1880 році Луї Пастер розпочав розробку вакцини від сказу, яка увінчалася успіхом, і в 1885 році вперше було щеплено покусану скаженим псом людину. Історія зберегла її ім’я – це був дев’ятирічний житель Ельзасу Йозеф Майстер, якого через три дні після покусу батько привіз в Париж до Пастера. Йозеф – вижив, ставши першою людиною, яка не померла після укусу скаженою твариною. Це відкриття сколихнуло громадськість, було зібрано кошти та заснований Інститут Пастера, офіційно відкритий 14 листопада 1888 року. На території інституту і похований Пастер, який помер в 1895 році. День його смерті – 28 вересня, оголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) щорічним днем боротьби зі сказом.

Сказ характеризується гострим перебігом, ознаками енцефаліту, а при відсутності вчасного лікування – абсолютною летальністю.
Людина, як правило, інфікується під час укусу (або ослюненні шкіри). Потрапивши до рани, деякий час вірус знаходиться у місці проникнення (6-12 днів), потім накопичується і розмножується у нейронах спинного і головного мозку, викликаючи фатальний енцефаліт.

Термін інкубаційного періоду та ймовірність летального кінця залежить від місця укусу. Так, при укусі в обличчя ймовірність захворіти, а значить, – гарантованої смерті, складає до 90%, а при укусах в кисті рук – до 65%, в нижні кінцівки – до 25%. Інкубаційний період у середньому становить від 2 тижнів до 3 місяців, (іноді до одного року і більше).

При укусах, подряпинах (чи ослиненні шкіри) будь-якими тваринами, а також при ушкодженні шкірних покривів і потраплянні інфікованого матеріалу на слизові оболонки (при розтині туш тварин, які загинули від сказу) – необхідно терміново звернутись до лікувальної установи для надання першої медичної допомоги. А у разі потреби, призначається курс лікувально-профілактичної імунізації проти сказу. Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи ослинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

Основним джерелом вірусу сказу в Україні, є лисиця червона, яка є найбільш масовим видом хижаків в Україні – приблизно 70% від загальної кількості хижаків.

Для профілактики сказу необхідно:
-регулярно вакцинувати свійських тварин;
-уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
-не торкатися диких чи безпритульних тварин;
-не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти).

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв. мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього слід обов’язково звернутися в заклад охорони здоров’я та повідомити лікаря про подію, що сталась.