Українці!

Сьогодні – Прощена неділя. День, коли ми завжди просили пробачення. Одне в одного. У всіх людей. І в Бога. Але сьогодні, здається, багато хто взагалі не згадав про цей день. Не згадав обов’язкові слова: «Пробач мені». І обовʼязкову відповідь: «Бог пробачить, і я пробачаю». Здається, ці слова втратили сьогодні сенс. Принаймні частково. Після всього, що ми пережили.

Ми не пробачимо розстріляних житлових будинків. Не пробачимо ракету, яку наша протиповітряна оборона збила сьогодні над «Охматдитом». І ще понад п’ятсот інших таких ракет, які вдарили по нашій землі. По Україні. По наших людях. Дітях.

Ми не пробачимо розстріли беззбройних людей. Руйнацію нашої інфраструктури.

Ми. Не. Пробачимо. Сотні й сотні жертв. Тисячі й тисячі страждань. І Бог не пробачить. Ні сьогодні. Ні завтра. Ніколи. І замість Прощеного буде Судний день.

Я впевнений у цьому.

Російським військовим ще ніби замало того, що вони вже наробили. Замало зруйнованих доль. Скалічених життів. Вони хочуть убити ще більше.

На завтра Росія офіційно анонсувала обстріл нашої території. Наших підприємств оборонного комплексу. Більшість побудовані десятиліття тому ще радянською владою. Побудовані в містах. А зараз вони – ¬¬посеред звичайного міського середовища. Там працюють тисячі людей. Сотні тисяч живуть поряд.

Це вбивство. Свідоме вбивство.

І я не почув сьогодні реакції від жодного лідера світу. Від жодного західного політика. Реакції на цей анонс. Вдумайтесь у відчуття безкарності окупантів: вони анонсують звірства, які заплановані. Чому?

Тому що немає реакції. Тому що мовчання. Жодного слова, ніби західні лідери розчинилися на цей вечір. На цей день. Сподіваюся, що хоча б завтра ви це помітите. Відреагуєте. Щось скажете. Ми точно знаємо, хто підготував цю атаку. Точно знаємо, як підуть накази за вертикаллю командування. Ми знаємо все.

І не пробачимо нічого. На вас чекає трибунал. І суд Божий, якщо спробуєте сховатися.

Зухвалість агресора – це чіткий сигнал для Заходу, що застосованих проти Росії санкцій недостатньо. Бо там не зрозуміли. Не відчули. Не побачили, що світ дійсно рішучий. Дійсно прагне зупинити цю війну. Ви не сховаєтеся від цієї реальності.

Ви не сховаєтеся від нових убивств в Україні.

Багато говорили про гуманітарні коридори. Щоденно говорили про можливість для людей вийти з тих міст, куди прийшла Росія. Російські військові.

Я вдячний кожному українцю, який залишається навіть в оточенні, щоб боронити наші міста. Нашу свободу.

Але я також знаю, що є люди, яким дійсно потрібно вийти. Які не можуть залишатися. І ми чули обіцянку, що гуманітарні коридори будуть. Їх немає.

Замість гуманітарних коридорів вони здатні зробити тільки криваві.

Сьогодні в Ірпені було вбито родину. Чоловіка, жінку й двох дітей. Прямо на дорозі. Як у тирі. Коли вони намагалися просто вийти з міста. Щоб урятуватися.

Цілу родину. Скільки таких родин в Україні загинуло! Ми не пробачимо. Ми не забудемо.

Ми покараємо кожного, хто скоїв звірства на цій війні. На нашій землі. Знайдемо кожну сволоту. Яка стріляла по наших містах. По наших людях. Яка бомбила нашу землю. Яка запускала ракети. Яка давала наказ і натискала на «Пуск».

Вам не буде жодного тихого місця на цій землі. Окрім могили.

Сьогодні я ухвалив рішення нагородити орденами голів обласних адміністрацій та мерів міст, які найбільше відзначилися в обороні своїх громад.

Орденом Богдана Хмельницького третього ступеня нагороджуються:

Голова Харківської ОДА Синєгубов Олег Васильович.
Голова Миколаївської ОДА Кім Віталій Олександрович.
Голова Донецької ОДА Кириленко Павло Олександрович.
Голова Луганської ОДА Гайдай Сергій Володимирович.
Голова Чернігівської ОДА Чаус Вʼячеслав Анатолійович.
Голова Сумської ОДА Живицький Дмитро Олексійович.

Орденом «За мужність» нагороджуються:

Мер Харкова Терехов Ігор Олександрович.
Мер Миколаєва Сєнкевич Олександр Федорович.
Мер Чернігова Атрошенко Владислав Анатолійович.
Мер Сум Лисенко Олександр Миколайович.
Мер Херсона Колихаєв Ігор Вікторович.
Мер Мелітополя Федоров Іван Сергійович.
Мер Нової Каховки Коваленко Володимир Іванович.

І наших героїв, наші міста-герої, я вирішив відзначити спеціальним званням. Як це вже було. Коли перемогли іншу навалу. Але схожу навалу.

Інше вторгнення. Але не менш жорстоке вторгнення.

Містами-героями стануть: Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон, Гостомель, Волноваха.

Слава Україні!