Дорогі громадяни!

Щороку в останню суботу листопада у пам’ять та серце кожного з нас приходить страшний гість – це спогад про нелюдські злочини, які позбавили життя мільйони українців.

У цей день душу нашої неньки України обпікає нестерпний біль, а на її очах тремтять сльози.

Цей день – сьогодні. День пам’яті жертв голодоморів.

Ми вшановуємо наших предків, згадуємо про чорні сторінки історії та роки, які понівечили шрамами серце нашого народу.

1921-й, 22-й та 23-й. 1946-й і 47-й. Та одні з найстрашніших – це 1932-й та 1933-й.

Наслідком Голодомору, що визнаний геноцидом проти нашого народу з боку тоталітарного сталінського режиму, стали мільйони жертв серед українців. Це втрати, зіставні з тими, яких зазнала Україна у Другій світовій війні.

Як можна прагнути знищити цілий народ? Чому й за що?

Ми ніколи не зможемо цього зрозуміти. Ми ніколи не зможемо цього забути. Ми ніколи не зможемо цього пробачити.

Дорогі українці!

Сьогодні всі ми о 16-й годині за київським часом приєднаємось до загальнонаціональної хвилини мовчання та запалимо у своїх вікнах свічку пам’яті.

Нехай ці свічки зігріють своїм теплом душі загиблих.

Душі безневинних жертв Голодомору.

Жінок, чоловіків, дітей. 

Душі мільйонів українців.

Вічна їм пам'ять!