З 1 січня 2025 року в Україні впроваджено нову систему — оцінювання повсякденного функціонування, яка фокусується на реальних потребах людини, а не лише на формальних діагнозах або медичних довідках.

Мета оцінювання — визначити, як стан здоров’я впливає на повсякденне життя людини: що саме обмежує її функціонування, з якими бар’єрами вона стикається, яку підтримку потребує від держави.

Одним з напрямів оцінювання є розробка індивідуальної програми реабілітації (ІПР)

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР) – це персоналізований документ, що складається з окремих частин, які формуються в медичній, соціальній, освітній та інших сферах. Кожна частина ІПР створюється на основі оцінювання, проведеного в конкретній сфері, а їх сукупність становить повну ІПР.

Медична частина ІПР формується експертною командою лікарів-практиків за результатами оцінювання повсякденного функціонування людини. Вона охоплює рекомендації щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації, необхідних медичних виробів та реабілітаційних послуг.

Окрім цього, в медичній частині ІПР можуть бути зазначені рекомендації для звернення до інших сфер, таких як соціальна чи сфера зайнятості. Таким чином, медична частина ІПР є основою для забезпечення людини медичною підтримкою та визначення напрямів для подальшого міжсекторального співробітництва, що сприяє відновленню здоров’я, інтеграції в суспільство та покращенню якості життя.

Оновлений підхід до формування ІПР, затверджений Законом України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю”, дозволяє координувати зусилля медичних закладів, соціальних та інших служб. ІПР визначає:

• конкретні потреби людини у засобах та послугах реабілітації;
• напрями медичної, соціальної та професійної підтримки;
• послідовність виконання реабілітаційних заходів і відповідальних за їх реалізацію.

Процес створення індивідуальної програми реабілітації (ІПР) починається з оцінювання повсякденного функціонування людини, яке проводить експертна команда.

Команда визначає здатність людини виконувати повсякденні функції за такими категоріями:

• Самообслуговування
• Пересування 
• Орієнтація 
• Спілкування 
• Контроль за поведінкою
• Здобуття освіти
• Трудова діяльність 

Ступені обмеження життєдіяльності визначаються за чотирма рівнями:

• Легкий – незначні труднощі, людина справляється самостійно.
• Помірний (1 ступінь) – помітні труднощі у виконанні завдань, таких як навчання, робота чи спілкування.
• Виражений (2 ступінь) – істотні труднощі, що вимагають регулярної допомоги.
• Значний (3 ступінь) – серйозні порушення функцій, що потребують стороннього догляду та підтримки у повсякденному житті.

В ІПР зазначаються всі необхідні допоміжні засоби реабілітації, які допомагають людині з інвалідністю виконувати повсякденні функції та покращать її здатність до самостійного життя та участі у суспільному житті. Також необхідні медичні вироби, які допомагають людині з інвалідністю покращити якість життя та відновити функціональні можливості. Для кожного медичного виробу визначаються строки, протягом яких людина потребує його забезпечення, а також кількість одиниць, які необхідні для використання.

Рекомендації щодо послуг реабілітації, які спрямовані на відновлення здоров’я людини.

У соціальній сфері

Людині пропонуються послуги для соціальної адаптації та підтримки. Зокрема:

• звернення до Пенсійного фонду України для оформлення пенсії або страхових виплат;
• звернення до органів соціального захисту населення для:
• отримання державної допомоги;
• визначення потреби у постійному догляді або соціальних послугах.

В освітній сфері

Цей розділ передбачає рекомендації для осіб, які потребують адаптації навчального процесу. Наприклад:

• звернення до інклюзивно-ресурсних центрів для визначення потреб у навчанні або перенавчанні;
• створення спеціальних умов для продовження освіти.

У сфері зайнятості та працевлаштування

У цьому розділі визначаються шляхи для забезпечення людини зайнятістю з урахуванням її стану здоров’я:

• облаштування робочого місця, яке відповідає індивідуальним потребам;
• звернення до центрів зайнятості для:
• профорієнтації;
• перенавчання;
• подальшого працевлаштування.
   Також враховуються можливі обмеження у професійній діяльності. Наприклад, робота з тривалими фізичними навантаженнями може бути протипоказаною.

У сфері фізкультурно-спортивної реабілітації

Цей розділ включає заходи, спрямовані на підтримку фізичних можливостей людини. Рекомендації можуть включати:

• заняття фізичною культурою;
• участь у спортивних тренуваннях;
• оздоровлення в реабілітаційних таборах.

Додаткові рекомендації у разі встановлення причини інвалідності «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я)» або «професійне захворювання» 

Якщо причина інвалідності пов’язана із трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, в ІПР можуть зазначатися такі додаткові рекомендації:

• потреба у спеціальному медичному догляді;
• потреба в постійному сторонньому догляді;
• потреба у побутовому обслуговуванні;
• потреба у додатковому харчуванні;
• потреба у засобах особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобах та засобах догляду;
• потреба в одязі, взутті та інших предметах першої необхідності;
• потреба в лікарських засобах.

ІПР не потребує обов’язкового перегляду кожні два роки, вона переглядається лише у разі необхідності внесення змін або контролю за її виконанням.