БОРИС ЛЯТОШИНСЬКИЙ, МИРОСЛАВ СКОРИК,

ОЛЕКСАНДР КОЗАРЕНКО І… “LED ZEPPELIN”

       Кінець листопада для Волинської обласної філармонії став доволі-таки насиченим у плані концертної діяльності (ясна річ, із врахуванням пандемічних реалій і пов’язаних із цим обмежень кількості глядачів): 24-го у Культурно-мистецькому центрі “Красне” був проведений круглий стіл “Різні барви фольклору”, 25-го ХVII музичний фестиваль “Стравінський та Україна” завершився “польським днем” за участі дивовижного дуету “Маniucha і Кsawery”, які презентували свій фольклорний альбом “Oj borom, borom”, а 26-го до Луцька прилетів… “Фенікс”.

         Ні, йдеться не про легендарного птаха, про якого у Стародавньому Єгипті побутувало уявлення, ніби він раз на 500 літ прилітав до Міста Сонця ‒ Геліополіса”, щоб згорівши під сонячними променями, відродитися до нового життя (орнітологи шукали реальних аналогів у пташиному світі, астрономи вбачали в цьому періодичне повторення якогось знакового для єгиптян космічного явища, уфологи “сідали на свого коника” і пояснювали міф прильотом позаземного літального апарата тощо). Мова ‒ про струнний квартет “Phoenix” (“Фенікс”) Львівської національної філармонії ‒ колектив яскравих особистостей, талановитих майстрів музики, які неодноразово бували на гастролях у Луцьку й завжди приносили шанувальникам радість від спілкування зі справжнім мистецтвом.

           Так, можна бути сумлінним студентом консерваторії, можна закінчити з відзнакою музичний виш, до автоматизму відпрацювати прийоми гри на обраному інструменті, але зовні бездоганне володіння ним іще не робить виконавця Музикантом із великої літери. Істинні музиканти від звичайних інструменталістів відрізняється тим, що не просто грають на сцені відомі твори, а проживають їх разом зі слухачами, сповна віддаючи себе улюбленій справі й завжди вміють подивувати та захопити прихильників своєї творчості, куди б не пролягала їхня дорога. Квартет “Фенікс” у складі Миколи Гав’юка (скрипка), Петра Тітяєва (скрипка), Вадима Педорича (альт) та Дениса Литвиненка (віолончель) ‒ саме з таких, у найкращому розумінні одержимих мистецтвом людей.

          Пересвідчитися в цьому луцькі меломани змогли й цього разу, відвідавши концерт, який відбувся у Волинському академічному обласному театрі ляльок, як уже мовилося, 26 листопада.

         Ясна річ, назва колективу (а вона має свого автора ‒ це віолончеліст квартету Денис Литвиненко) змусила ведучу дійства ‒ лауреатку обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського Оксану Єфіменко знову згадати на початку легенду про славнозвісного диво-птаха, витлумачивши її як ідею невмирущості справжнього мистецтва. А розпочався концерт струнним квартетом № 2 ля мажор (тв. 4) видатного українського композитора, одного з основоположників модернізму в національній класичній музиці Бориса Лятошинського. Твір свій Маестро написав далекого і голодного 1922 року, присвятивши його квартету імені Ж. Вільйома (цей колектив уперше постав як мистецьке явище 1920 року в Харкові, грав на інструментах роботи славетного французького майстра

            Жана-Батиста Вільйома й з успіхом виконував та популяризував твори Бориса Миколайовича і взагалі українську камерну музику). До слова, багатьох звиклих до ідеологічних установок часів соцреалізму, термін “модернізм” і досі дещо відлякує, але варто послухати доробок Бориса Лятошинського, аби переконатися у зворотному: новаторські прийоми композитора йдуть лише на користь творові, підкреслюючи його романтичне і де в чому містичне спрямування, поліфонію (точніше, тетрафонію), а чуттю міри, з яким Маестро підходив до написання того чи іншого опусу, варто повчитися багатьом сучасним “-істам”, як і багатьом музикантам-“струнникам” ‒ віртуозній грі “Фенікса”.

           На жаль, цей рік (народна етимологія пояснює поняття “високосний” як “той, що високо косить”), був роком втрат (і не лише коронавірус тут слугував за причину). 1 червня відійшов у засвіти видатний український композитор, Герой України, народний артист України, лауреат Шевченківської премії Мирослав Скорик. Для представлення на концерті музиканти обрали не надто відомий і рідко виконуваний у повному варіанті твір незабутнього Маестро ‒ Струнний квартет фа мажор (1958). У ньому теж бачимо новаторський підхід композитора до теми (точніше вдале ‒ попри всю контрастність, ‒ поєднання новаторства з традицією, фольклору з джазом, зрештою такий контраст бачимо і в характері самого твору, де рвійність і драматизм змінюється ліризмом і наспівністю. Твір М. Скорика знаковий і часом написання ‒ це вже були помітні зародки шістдесятництва (один із найяскравіших аналогів у тогочасній українській літературі ‒ видана того ж таки року, ‒ і одразу проскрибована, ‒ збірка Дмитра Павличка “Правда кличе!”).

          Ті, хто слідкує впродовж років за перебігом музичного фестивалю “Стравінський та Україна”, пам’ятає, мабуть, виступ визначного сучасного композитора, піаніста й музикознавця, лауреата багатьох престижних конкурсів і премій, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Козаренка на ХV фестивалі. Зрозуміло, що обійти доробок такої непересічної особистості “Фенікс” просто не міг. Тож природно й органічно зазвучали в луцькому концерті три Козаренкові “Інвенції для чотирьох мелодичних інструментів” з їх граничним наближенням до фольклорних джерел і водночас умінням “помножити” їх на сучасне бачення теми.

           Існує такий публіцистичний штамп: “Час збіг непомітно”. Так мовиться про винятково цікаві зустрічі, лекції, концерти, які захоплюють увагу слухача і роблять неважливою для нього їхню тривалість – здається тільки-но почали, а вже пора казати “До побачення”. Так було й цього разу, й музикантів, не бажаючи так швидко відпускати їх викликали на “біс”. “Фенікс” і тут виявився неординарним колективом, блискуче виконавши… “Кashmir” ‒ відому композицію британського гурту “Led Zeppelin” з культового подвійного альбому “Physical Graffiti” (1975). Цей “бонус” від львівських музикантів був чи не найбільш несподіваним: твір хард-рокового гурту, котрий (поряд із “Black Sabbath”) стояв біля витоків “важкого металу” ‒ в інтерпретації струнного квартету! Це ж уміти треба! Молодці!

          Ведуча концерту Оксана Єфіменко подякувала музикантам за чудовий концерт, побажала їм творчих успіхів, вдалих гастролей і запросила присутніх на наступні концерти під егідою Волинської обласної філармонії.                                        Ігор БЕРЕСТЮК