17 серпня у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбувся другий захід із циклу імпрез, присвячених 30-річчю проголошення незалежності України – краєзнавча  година «Волиняни, покликані духом свободи:  волелюбні та нескорені».

Організаторам заходу – працівникам відділу краєзнавчої роботи Аллі Понагайбі, Ларисі Сеник – удалося висвітлити хід подій 30-літньої давності в Луцьку та на Волині, акцентувати увагу на яскравих особистостях, які залишили глибокий слід у пам’яті співвітчизників завдяки участі в мітингах протесту проти комуністичного режиму, Ланцюгу Злуки, покладанні квітів до місць масових розстрілів в червні 1941 року у Луцьку, Володимирі-Волинському, Ковелі, Берестечку.

Їх переслідували, ходили за ними назирці, проти них порушували «липові» карні справи, прослуховували телефонні розмови. Ростислав Кушнірук, Євген Шимонович, Олександр Юрченко, Геннадій Кожевніков, Михайло Тиский, Зоя Навроцька, Клава Корецька, Марія Чеб, Катерина Шаварова, Олександр Гудима, Володимир Рожко – ось далеко не неповний перелік когорти волинських сподвижників-рухівців, на яких не подіяв жоден із методів кадебістського впливу.

Перед учасниками заходу виступив Андрій Бондарчук, народний депутат Верховної Ради України першого демократичного скликання (1990–1994). Він розповів про те, в яких неймовірно важких умовах відбувалося формування національної свідомості волинян, про шалений спротив компартійної еліти в Горохівському виборчому окрузі весною 1990 року, в якому мешканці виявили довір’я демократичному кандидату. Андрій Іванович, який випередив за результатами виборів на 5 відсотків 2-го секретаря обкому КП України, працював у складі «Народної ради» парламенту, брав участь у прийнятті доленосних рішень.

До слова було запрошено гостю – маму одного із лідерів Волинського Руху – Олександра Юрченка Енну Григорівну, яка в неспокійні революційні часи завжди підтримувала свого сина. Він міг зробити блискучу військову кар’єру, але став на шлях боротьби за права людини в лавах Української Гельсінської спілки. На першій установчій конференції Волинської обласної організації Руху Олександр висловився за те, щоб незалежна Україна мала власну армію. Згодом став полум’яним промовцем на численних мітингах, під час яких закликав співгромадян до активності. Пішов із життя в червні 1995 року за нез’ясованих трагічних обставин. Проте залишається прикладом обов’язку і честі нащадків. Невипадковим є те, що день народження цього патріота-волинянина припадає на 24 серпня.

Високий дух розмови продовжила Клава Корецька, активна учасниця справді революційних подій у Луцьку, поетеса, журналістка, член Національної спілки письменників України, громадська діячка. Як зазначила Клава Данилівна в статті «Ці люди не знали втоми», що була опублікована у книзі Івана Корсака «Оксамит нездавнених літ», «…хочу нагадати тим людям, які кажуть, що рухівці все зруйнували і натомість нічого не створили: саме завдяки виникненню і діяльності Руху маємо сьогодні відроджені і новозбудовані храми, маємо пам’яник Тарасові Шевченку, маємо Волинський університет, який створено завдяки активній позиції Руху».

Під час заходу прозвучали поезії Антоніни Листопад, Клави Корецької, Марії Волинської у виконанні провідного бібліотекаря Наталії Хомяк.