Цьогоріч, без перебільшення, усе інтелектуальне та культурне товариство світу вшановує 100-річчя від дня народження Рея Бредбері. Літературна зустріч «Замість університету я закінчив бібліотеку», присвячена розмові про видатного письменника-фантаста, відбулася у читальній залі Волинської обласної бібліотеки для юнацтва для вихователів груп продовженого дня, слухачів курсів Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Рей Бредбері створив книги, які дозволили людям зазирнути у майбутнє, передбачив екрани на всю стіну, що 24 години на добу закидають нас інформацією, банкомати, мобільні телефони, вогнетривкий пластик та віртуальну реальність, медичних та бойових роботів, падіння народжуваності у розвинених країнах, масштабні маніпуляції свідомістю за допомогою телебачення та масові вбивства, – і все за десятиліття до того, як це стало частиною нашого життя.

Своєю щирістю він навчив нас радіти приємним дрібничкам, а також подарував світу інтерес до жанрів наукової фантастики та фентезі.

Письменник хотів дожити до 100 років, проживши 91 рік. 05 червня 2012 року, покинув наш світ, проте 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру, радіо, кіно- й телесценаріїв, які були видані тиражем понад 8 мільйонів примірників 36 мовами світу, поза сумнівом, забезпечили  автору вічне життя. Від часу появи друком «Марсіанських хронік» (1950) і до останнього роману «Прощавай, літо» у 2006-му прозаїк майже щороку випускав збірку оповідань і щоп’ять років – роман. Він повторював, що у дзеркалі кожного дня бачить щасливу людину, бо успішно займається улюбленою справою.

Пізнати Рея Бредбері, зануритися у його твори допомогли відео та інтерв’ю, трейлери екранізацій творів та світлини, що ілюстрували життєвий та творчий шлях письменника, а запропонований тест допоміг визначити, наскільки присутні знайомі з його творчістю.

Читаючи  твори, вшановуючи письменника, кожен здатен воскресити його бодай на мить, тому на завершення зустрічі –  добірка цитат від видатного фантаста:

«Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад – не читати їх»

«Щоб вижити, треба припинити допитуватися, в чому сенс життя. Саме життя й є відповіддю»

«Ширше відкрий очі, живи так жадібно, наче за 10 секунд помреш. Намагайся здивувати світ. Він прекрасніший за будь-яку мрію, створену на фабриці й куплену за гроші. Не вимагай гарантій, не шукай спокою – такого звіра немає у світі»

«Так, ми маємо вдосталь вільного часу. Та чи маємо час подумати?»

«В нас один обов’язок – бути щасливими».

«Не має значення, що саме ти робиш; важливо, щоб все, до чого ти торкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб в ньому залишалась часточка тебе. В цьому різниця між людиною, що просто стриже траву, й справжнім садівником».

«Кохання – це коли хочеш переживати з кимось усі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди й купатися у річці. Восени разом варити варіння і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить й довгі вечори…»

«Я зазнав просте і найбільше у світі щастя – я був живий».

 «Я думаю, що життя занадто серйозне, аби сприймати його всерйоз».

«Насамперед ми повинні побудувати фабрику дзеркал. І в найближчий рік видавати дзеркала, дзеркала, нічого, крім дзеркал, щоб людство могло гарненько розглянути в них себе.»

«Самі створюйте те, що може врятувати світ, – і якщо потонете по дорозі, так хоч будете знати, що пливли до берега».