20220114155949.jpg, фото
14 січня 2022 року
останні оновлення: 12 квітня 2022 року

Музична година «Струни Лисенка живії…» відбулася у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва

13 січня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва спільно з вчителями музичного мистецтва шкіл області, слухачами курсів Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, відбулася музична година, присвячена 180-річчю від дня народження українського композитора Миколи Лисенка.

Як зазначила завідувачка відділу культури та мистецтв бібліотеки Лариса Тананайко,  модераторка заходу, з іменем Миколи Лисенка  пов’язана ціла епоха в розвитку української культури. Видатний композитор, основоположник української класичної музики, блискучий піаніст, талановитий хоровий диригент і педагог, вчений фольклорист, активний музично-громадський діяч середини ХІХ – початку ХХ ст. створив нашу національну музику, окрилив нашу народну пісню своїм талантом і розніс її славу по всьому світові. Композитор писав музику в різних жанрах: пісні, обробки народних пісень, хорові твори, опери для дітей та дорослих. Він – автор опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Енеїда», дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна», оперети «Чорноморці», які стали основою українського національного оперного мистецтва. У творах митця йшлося про життя простого народу, а джерелом для творчості була народна пісня.

Ведуча підкреслила, що залишається загадкою, як у аристократичній атмосфері, позбавленій всього національного, виріс справжній патріот України, який усім серцем розумів простий народ, його творчість і душу. Мабуть, у часи, коли національний дух занепадає, Бог посилає тих, хто спонукає громаду до поступу. За висловом нашого сучасника – праправнука Лисенка, теж Миколи Віталійовича, теж музиканта, Микола Лисенко змінив козацьку шаблю на диригентську паличку і зброєю у боротьбі за незалежність України зробив народну пісню. Недарма великим його юнацьким захопленням було збирання народних пісень, які він записував по селах.

Митець видав аж сім збірок. Його творчість несе ознаки беззаперечного новаторства, збагачуючи українську музику неіснуючими в ній доти формами і жанрами, а пісні поривають людську душу, пробуджують найкращі почуття,  любов до життя, добра, світла. Всупереч діючому Емському указу 1876 року, який забороняв також друкування українською мовою текстів до нот, Микола Лисенко принципово користувався рідною мовою.

Іван Франко, який безмежно любив Лисенка, з гордістю говорив:  «Яке щастя, що Україна має такого великого геніального композитора».

За все своє життя великого капіталу музикант не зібрав. Композиторська діяльність прибутку не приносила, заробляв Лисенко викладанням, яке в поєднанні з громадською роботою займало весь його час.

Ведуча заходу навела цікаві факти із його біографії. У 1903 під час святкування ювілею (35-річчя творчої діяльності М. Лисенка) його друзі організували збір коштів на видання творів композитора та купівлю для його родини житла. Сім’я Лисенка орендувала квартиру, зараз у ній знаходиться Будинок-музей М. В. Лисенка. Однак, Микола Віталійович використав подаровані кошти на організацію Музично-драматичної школи, яка почала працювати восени 1904 року і стала першим українським навчальним закладом, де надавалась вища музична освіта за програмою консерваторії.

Про особисте життя композитора учасники заходу дізналися з уривків фільмів, де розповідається про його любов до Ольги О’Коннор та Ольги Липської. 1906 року вже немолодий композитор, якому виповнилося 62 роки, закохався у свою 17-річну ученицю Інну Адріанопольську, яка стала його останнім захопленням.

Музична година відкрила чимало нового для педагогів та принесла справжню насолоду, адже на завершення вони послухати у виконанні нащадка композитора, його праправнука Миколи Лисенка, заслуженого діяча мистецтв, диригента естрадно-симфонічного оркестру, неофіційний гімн України «Боже великий, єдиний…», музику до якого написав великий композитор – Микола Лисенко.

Працівників бібліотеки вдячні слухачі віншували колядками та побажаннями щасливого Нового року.