ЧЕРЕЗ БОРОТЬБУ ‒ ДО ПЕРЕМОГИ!

Гадаю, не буде великою неправдою, якщо сказати, що цьогорічне очікування XVII музичного фестивалю “Стравінський та Україна” було одним із найбільш напружених. Ситуація з COVID-19 в області, в Україні й на планеті загалом мало схиляла до оптимізму – будь якої миті у плани Волинської обласної філармонії могли бути внесені непередбачені корективи. Але як співається у відомій дитячій п’єсі-казці Лева Устинова “Бочка меду” ‒ “не втрачайте надії, не втрачайте ніколи й ніде”. Факт лишається фактом ‒ 1 жовтня, у Міжнародний день музики, як і в минулі роки, наш фестиваль таки стартував.

Розпочалося дійство позивними, в основу яких була покладена славнозвісна “Святкова увертюра” одного з фундаторів Міжнародного дня музики – Дмитра Шостаковича, – й сонетом визначного українського поета-шістдесятника, правозахисника, багаторічного в’язня ГУЛАГУ Івана Світличного “Життя коротке, а мистецтво вічне” у виконанні ведучої вечора ‒ артистки розмовного жанру, цьогорічної лауреатки обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського Оксани Єфіменко. Згадані твори стали яскравим епіграфом до цьогорічних урочистостей. До вручення іменних премій діячам культури, мистецтва, науки (ця добра традиція давно уже стала в Лесиному краї щорічною й здійснюється саме у День музики – 1 жовтня) було запрошено заступника голови Волинської обласної державної адміністрації Анатолія Костика. Тож лауреаткою обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського цьогоріч стала артистка розмовного жанру, режисерка-постановниця Волинської обласної філармонії, згадана вже Оксана Єфіменко (і особливо приємно відзначити, що лауреаток ‒ представниць нашої філармонії, ‒ цього року аж дві, оскільки співачка Ірина Малашевська теж удостоєна премії ‒ тільки імені Ігоря Стравінського). Премію імені Йова Кондзелевича здобув член Національної спілки художників України, заслужений художник України Леонід Литвин. У номінації імені Миколи Куделі премію присуджено Галині Марчук, інша відома краєзнавчиня ‒ членкиня Національної спілки краєзнавців України, доцентка Волинського національного університету імені Лесі Українки Алла Дмитренко, ‒ удостоєна премії імені Олександра Цинкаловського. Премію імені Степана Кривенького отримав народний аматорський фольклорний колектив “Криниця“ будинку культури с. Видерта Камінь-Каширського району (керівник – Валентина Зубач). У номінації імені В’ячеслава Хурсенка відзначено завідувача сектору музично-хорового мистецтва та мистецьких шкіл області відділу аматорського мистецтва та народної творчості Обласного науково-методичного центру культури, композитора та співака Ігоря Баранюка, і в номінації імені Миколи Царенка лауреатом став директор і художній керівник Волинського академічного обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України Данило Поштарук. Після церемонії нагородження Анатолій Іванович оголосив ХVII музичний фестиваль “Стравінський та Україна” відкритим.

17 грудня світова громадськість відзначатиме 250-ту річницю від дня народження великого німецького композитора, останнього представника “віденської класичної школи” Людвіга ван Бетховена. 2020 рік ЮНЕСКО оголосила Роком Бетховена, тож цілком зрозумілим є рішення відкрити ХVII фестиваль “Стравінський та Україна” саме творами геніального сина Німеччини, який, до речі, виявляв неабиякий інтерес до української музичної культури.

І от на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка – Академічний симфонічний оркестр Тернопільської обласної філармонії (волинські шанувальники класичної музики уже неодноразово мали нагоду відчути справжню насолоду від виступів цього колективу). Головний диригент оркестру – заслужений діяч мистецтв Мирослав Кріль, але того вечора диригував ще один надзвичайно талановитий митець – і теж заслужений діяч мистецтв України, – Йосип Созанський (пан Мирослав не зміг прибути через стан здоров’я). Першою звучить увертюра Людвіга ван Бетховена з музики до трагедії Йоганна Вольфганга Гете “Егмонт” (1810), пронизана волелюбним духом ‒ адже твір Гете присвячений боротьбі нідерландців за звільнення їхньої Вітчизни від іспанського владарювання у ХVI році (герой трагедії граф Егмонт, який гине в цій боротьбі ‒ власне на самому початку Нідерландської революції, ‒ реальна історична особа), ‒ і саме тому сприймається цілком сучасно (особливо з огляду на реалії українського сьогодення з анексованим Кримом та окупованим Донбасом).

Інша всесвітньовідома увертюра, яка прозвучала того вечора у першому фестивальному концерті, була написана Бетховеном за три роки до “Егмонта” і присвячена другові композитора ‒ відомому австрійському драматургу Генріхові Йозефу фон Колліну, автору трагедії “Коріолан”. Гней (за іншими даними Гай) Марцій – легендарний римський полководець VI–V ст. до Р. Х., – отримав прізвисько “Коріолан” за перемогу над вольсками –

войовничим і волелюбним народом, – а також за завоювання їхньої столиці Коріолів. Хоробрість патриція поєднувалася в ньому з ненавистю до плебеїв (простолюду). У п’єсі Колліна душевні суперечності приводять Коріолана до самогубства, хоч у істориків античності не було єдиної думки про обставини його скону (так, за Діонісієм полководець був убитий, а Тіт Лівій, посилаючись на Квінта Фабія Піктора, писав, що Коріолан дожив до глибокої старості). Увертюру “Коріолан” по праву вважають одним із найсміливіших новаторських творів Людвіга ван Бетховена.

І, звичайно, справжньою окрасою концерту була одна з найвідоміших симфоній композитора – Симфонія №5 до мінор. Своєю пристрасністю, активним настроєм боротьби, силою віри в перемогу сил Світла над темрявою цей твір здавна приваблює людей, причому з різними політичними поглядами і своїм баченням добра і зла (авторові цих рядків, наприклад доводилося чути ті чи інші уривки з П’ятої симфонії і в апофеозі радянської кіноепопеї “Визволення”, і на хвилях заборонених на той час радіостанцій “Свобода” та “Вільна Європа”). Зараз, слухаючи твір (особливо фінальну його частину ‒ “Allegro”), згадував суфійську мудрість: “Дурень все списує на Долю, розумний – на Божу Волю, мудрий же в ім’я Бога оголошує Долі джихад (священну війну)”. Це повністю узгоджується з позицією самого Бетховена, який до кінця боровся з тяжкою недугою – глухотою, створюючи при  цьому невмирущі музичні шедеври, але це стосується й кожного з нас, бо переконує, що з Долею не лише можна і треба боротися, її треба творити – тільки так можна досягти перемоги. Неправильне й антилюдяне у своїй суті прислів’я “Від долі не втечеш” не завжди було таким: у ньому хтось зумисно “викреслив” слово “творення” – “Від ТВОРЕННЯ долі не втечеш”! Надзвичайно актуальним є настрій П’ятої симфонії для українців нині, коли на східних кресах держави точиться запекла боротьба за її свободу, цілісність і суверенітет (на цьому, зокрема наголосив під час вручення фестивальних дипломів директор Волинської обласної філармонії, лауреат премії імені Ігоря Стравінського Сергій Єфіменко, висловивши щиру надію, що боротьба ця обов’язково завершиться переможним бетховенівським фіналом).

Окремо варто сказати про блискучу роботу диригента – заслуженого діяча мистецтв України Йосипа Созанського. Я вже колись писав, що праця диригента для мене є особливим видом музичного мистецтва, який потребує титанічних зусиль і високого професіоналізму. Справжній фахівець у цій царині не просто диригує, а проживає твір від початку до кінця, і саме таким є Йосип Созанський, що споріднює його з такими величинами, як Натан Рахлін, Стефан Турчак, Євген Свєтланов, Ігор Блажков, Мирослав Кріль та ін.

По завершенні концерту ведуча Оксана Єфіменко ще раз привітала присутніх із Міжнародним днем музики, побажала якнайшвидшого одужання головному диригентові Академічного симфонічного оркестру Тернопільської обласної філармонії, заслуженому діячеві мистецтв України Мирославу Крілю та запросила на урочистості з нагоди 80-річчя Волинської обласної філармонії, які відбудуться 22 жовтня – теж у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.

Ігор БЕРЕСТЮК