Питання, коли я вперше почув і полюбив пісні у виконанні лауреата Шевченківської премії, Національної заслуженої капели бандуристів України імені Георгія Майбороди, цілком можна віднести до риторичних. Здається, з колиски ‒ тоді колектив звався Державною заслуженою капелою бандуристів УРСР і очолював її народний артист СРСР, професор Олександр Міньківський, ‒ запали в душу “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Сусідка”, “Од Києва до Лубен”, “Чуєш, брате мій”, “Ой, дівчино, шумить гай” та, по суті, безліч пісень ‒ як народних, так і авторських. Перші враження від радіовиступів Дмитра Гнатюка, Бориса Гмирі, Івана Козловського, Петра Білинника, Діани Петриненко, Костянтина Огнєвого та багатьох інших теж були невіддільними від бандурного акомпанементу славетної капели. Зрештою, навіть “Місячну сонату” Людвіга ван Бетховена та “Серенаду” Франца Шуберта вперше почув саме у виконанні цього колективу (останній із названих творів у супроводі капели виконував українською мовою згаданий уже Костянтин Огнєвий).

Тож коли довідався про те, що 13 травня Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди виступить із концертом “Пісенна Україна” в Палаці культури міста Луцька, спомини дитинства озвалися з новою силою, і не відпускали впродовж усього дійства, яке розпочалося виконанням пісні “На зорі мене, мамо, збуди”. Багато хто її вважає народною, але, як розповів художній керівник та головний диригент капели, народний артист України Юрій Курач, твір був написаний 1958 року викладачем Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької Миколою Середою та поетом і педагогом Дмитром Головком. Юрій Володимирович, до речі, блискуче, з соковитим українським гумором, вів згаданий концерт, оголошуючи номери то безпосередньо перед глядачами (коли диригував сам), то за лаштунками (коли місію диригента виконував Олексій Бояр).

Тут же прозвучала й нова пісня Олександра Тищенка “Дорога додому” (пан Олександр – автор і музики, і слів), яку з почуттям виконали солісти капели Ярослав Великий і Данило Вербовецький. Іншу пісню О. Тищенка на вірші Великого Кобзаря “Зацвіла в долині червона калина” пан Ярослав представив разом із Денисом Кузіним. Узагалі роль солістів у колективі важко переоцінити ‒ кожен із них вносить свою “родзинку”, свою живинку у плин концерту, завжди приємно дивуючи слухача. От, скажімо, що ми відчуваємо найперше, коли звучить мелодійний вступ до пісні Анатолія Горчинського та Миколи Луківа “Росте черешня в мами на городі”? Напевно, як і авторові цих рядків, пригадується щемний композиторський голос незабутнього Анатолія Аркадійовича, і важко уявити чиєсь інше виконання. А поміж тим Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди і її соліст Ярослав Звєрєв явили надзвичайно цікаву інтерпретацію відомої пісні із застосуванням своєрідного “перегуку” соліста і хору. Так само і безсмертний твір Ігоря Білозора та Петра Запотічного “Ніби вчора”, здавалося б, невіддільний від неповторної манери виконання Героя України, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, народного артиста України Василя Зінкевича та народної артистки України Оксани Білозір, у інтерпретації капели (солісти ‒ Денис Кузін та Ярослав Великий) набув нових яскравих барв та відтінків.

Як пояснив пан Юрій, увазі слухачів пропонувалися фрагменти з останніх за часом виступів капели, приурочених до Великодня, Дня пам’яті й примирення, Дня Матері. Тому, зрозуміло, що тема материнства була у згаданому концерті однією з лейтмотивних. Поряд із уже названими піснями, на диво природно прозвучав у супроводі бандур (соліст ‒ Юрій Галібін) і такий, на перший погляд, суто сучасний за ритмікою твір “Мамо” лідера популярного гурту “Скрябін”, незабутнього Андрія Кузьменка  (або Кузьми, як його величали численні шанувальники). Очікуваним був і блок патріотичних (зокрема стрілецьких та повстанських) пісень, який склали “Тумани” Петра Свіста і Олександра Богачука (соліст – заслужений артист України Руслан Шевченко), “Гей, степами, темними ярами” Степана Малюци-Пальчинецького (солісти ‒ Ярослав Великий та Денис Кузін), “Зажурились галичанки” Романа Купчинського (солісти ‒ заслужений артист України Олексій Савчук та Олександр Нікулін), повстанський варіант української народної пісні “Соловію, рідний брате”.

Приємною несподіванкою було запрошення на сцену юної зміни ‒ ансамблю хлопчиків бандуристів “Любограй” Луцької музичної школи № 3 (художня керівниця ‒ Аліна Вихованець). У виконанні солістів Антона Мучича та Володі Каліша прозвучала “Запорізька похідна” (вважається народною).

Важко, ‒ та що там, просто неможливо! ‒ уявити Національну заслужену капелу бандуристів України імені Георгія Майбороди без українських народних пісень, які є окрасою цього найстаршого в нашій країні музичного колективу. Слухачам були запропоновані такі зразки українського пісенного фольклору, як “Ой дуб, дуба” (виконав секстет солістів капели), “Скрипка би не грала”, “Ти казала: прийди, прийди” (солісти ‒ Максим Мельник та Денис Кузін), “Одна гора високая” (соліст ‒ Максим Воловоденко), “Із сиром пироги” (солісти ‒ Артем Варивода, Максим Пер’ян та Максим Воловоденко), “Ой служив я в пана” (солісти ‒ заслужений артист України Олексій Савчук і Тарас Козьменко). Останні дві композиції сприймалися, як маленькі музичні вистави комедійного змісту.

Звучала того вечора й суто інструментальна музика ‒ присутні мали змогу почути “Мелодії до танцю” у виконанні на старосвітській бандурі лауреата міжнародних конкурсів Сергія Захарця, “Гуцульську фантазію” Анатолія Дубини та “Буковинські мелодії” Василя Попадюка, які представила оркестрова група капели (соліст ‒ лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Ігор Теуту).

З теплим вітальним словом до артистів звернулися заступниця міського голови Ірина Чебелюк та заступник голови Волинської обласної ради Григорій Пустовіт.

Життєрадісною кодою дійства стала пісня Ігоря Білозора та Вадима Крищенка “Ласкаво просимо”.

Не є прихильником надто пишних слів, але не побоюся сказати, що концерт “Пісенна Україна” став для лучан справжнім святом українського духу, українського мистецтва, і Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди вкотре підтвердила своє високе звання.

Ігор БЕРЕСТЮК