У березні поточного року в турецькому Ерзурумі проходили Зимові Дефлімпійські ігри-2024. За результатами виступів першість на ХХ зимових Дефлімпійських іграх здобула національна збірна України. Безперечно, це – фантастичний результат, адже за першість світу змагалися близько 600 учасників із порушенням слуху з 36 країн.

І серед учасників – волинянка Анастасія Смідюк, яка входить до складу національної дефлімпійської збірної, а під час участі у Дефлімпіаді двічі увійшла у топ-5 спортсменок в дисципліні «лижні перегони».

Чому саме лижні перегони, як розпочинався її шлях професійної спортсменки, про особливості тренувального процесу та подальші плани Анастасія Смідюк та її тренер розповіли, як тільки повернулась з Туреччини.

На сьогодні Анастасії – двадцять два. Лижним спортом займається 5 років, з яких у національній збірній уже 3 роки. Вона є спортсменом-інструктором штатної команди національної збірної команди України у видах спорту осіб з інвалідністю, багаторазовою чемпіонкою України з лижних перегонів та кандидатом у майстри спорту України з лижних перегонів серед осіб з порушеннями слуху.

Як розповіла спортсменка, у дитинстві ніколи не думала про те, що буде професійно займатися спортом. Хоча зазначає, що дуже любила та досі любить їздити на велосипеді і грати у футбол.

Щодо лижного спорту, то їй запропонували спробувати свої сили у 10-му класі. Прийшовши на перше тренування, побачила, що є результат. З того часу відразу з’явилась впевненість, що займатиметься професійно.

Безсумнівно, у досягненні результатів, окрім наполегливості спортсмена, якої Насті не позичати, дуже важлива гарна взаємодія з тренером. На початках, як поділився тренер Микола Білера, було важко.

Довідково: Микола Білера – Заслужений тренер України з лижних перегонів, тренер-викладач з лижних гонок та біатлону Волинської обласної дитячо-юнацької спортивної школи осіб з інвалідністю.

«З самого початку було важко. Бо я вперше зіткнувся з людьми, у яких порушення слуху. До цього не спілкувався з такими людьми безпосередньо. Тож я спочатку показував імітацію ходи на лижах, а вони повторювали. Потім я виправляв помилки. Коли чітко і не швидко говориш, то вони часто розуміли по губах. Я жестової мови не знаю, але коли показував «на мігах», то всі розуміли, що я хотів пояснити. І так з кожним роком ми все більше розуміли один одного. З часом стало все просто. Такого не було, щоб щось не міг донести. Якщо не міг щось пояснити, то спілкувався з мамою, а вона своєю чергою – з Анастасією», – розповів тренер спорстменки Микола Білера.

Щодо тренувань, то за словами тренера, основна проблема останніх років – відсутність сніжних зим. П’ять днів сніг полежить і тане. Тож здебільшого техніку шліфують на лижеролерах. Інвентар дуже важливий. Якщо поганий інвентар – це програш на змаганнях. Зазначив, що з цим є проблеми на Волині.

Загалом свою підопічну характеризує як лідера, яка дуже допомагала у взаємодії з іншими. Більше того, у групу, яку на той час сформували при обласній ДЮСШ осіб з інвалідністю, привела всіх своїх знайомих. Пізніше з розмови стає зрозуміло, що також мотивувало Анастасію не полишати тренування – це ті люди, з якими вона тренувалася. Вони всі зналися ще з садочка. І саме Анастасія їх усіх згуртувала і привела.

Того року, пригадує тренер, була безсніжна зима, але вони прийняли рішення їхати на чемпіонат України. Це були перші змагання, і саме тоді Анастасія зайняла третє місце.

«Ми поїхали на перші змагання – чемпіонат України. Стали на лижі. Тоді вперше діти побачили лижі. Тож перша дистанція – усі зійшли, друга дистанція – добігли до кінця, а на третій дистанції Настя вже третє місце зайняла. От ми й побачили, що вона перспективна. Тож багато працювали літом й зимою, по таборах їздили. У нас є лижна база, де ми базувались, також велике дякую університету Лесі Українки, де нам дозволили займатися. Всі сприяли та допомагали. Хоча на перших порах навіть лиж не було», – розвів Микола Білера.

Слід зауважити, що саме ця бронзова медаль на Чемпіонаті України, як відзначила Анастасія Смідюк, є найважливішою для неї.

«Найвагоміша нагорода – це та, де я представляла Волинську область. Цю медаль я здобула на Чемпіонаті України. Я на третій день зайняла третє місце. І вона є найвагомішою, бо це було для мене неочікувано. Адже незначний був термін тренувань, змагань дуже мало було і такий для мене успіх був – бронза. І тому вона найвагоміша на сьогодні», – вважає спортсменка.

Розповідаючи про враження від участі у світових змаганнях, зауважила, що була здивована різноманітністю учасників.

«Чемпіонат України та світові змагання – це зовсім різні рівні. Побачила, що є дуже багато глухих спортсменів, і направду здивувалася. Я намагалася з усіма перезнайомитися. Кожному з них я була рада. Змагання були досить цікаві. І я зрозуміла, що це не просто змагання – це боротьба. Це серйозна боротьба. На чемпіонатах України нас було чотири спортсменки, з якими завжди боролися. Знали, в кого які є можливості, в якого які перспективи. А от коли їздили у Фінляндію, там були присутні і здорові спортсмени, і я побачила, що у цьому виді спорту є різні люди, з різними можливостями, тож є до чого ще прагнути», – переконана учасниця дефлімпійських ігор.

Саме тому не припинятиме тренування та інтенсивно готуватиметься до участі в наступних Дефлімпійських іграх. Вважає, що спорт змінив її життя і зробив серйознішою та відповідальнішою у всьому.

«Спорт для мене – це життя. Дуже багато є особливостей у цьому виді спорту. Раніше я не була захоплена лижами, думала, що це не моє. Але коли я стала ходити на тренування, то зрозуміла, що це все таки воно. Тож продовжила тренування. І поставила собі мету – досягати великих результатів. Бо я цього хочу», – поділилась спортсменка.

На питання, чи має якісь особливі секрети успіху відповіла, що треба завжди йти до кінця.

«Перед Дефлімпійськими іграми я дуже хвилювалася, не знала чи потраплю у національну збірну. Водночас визнаю, що буває по-різному і буває, що не хочеться йти на тренування. А підсвідомо розумію, що треба. Та знаю – щоб не сталося, я повинна дійти до кінця. Повинна дійти до фінішу. Не дивлячись на якісь негаразди», – сказала на завершення розмови багаторазова чемпіонка України з лижних перегонів.

Більше про розмову з АнастасієюСмідюк, яка представляла Волинську область на зимових Дефлімпійських іграх, дивіться у відео.

Ми своєю чергою дякуємо усім, завдяки кому ця розмова стала можливою: Анастасії Смідюк, тренеру Миколі Білері, перекладачці жестової мови Волинської обласної організації «УТОГ» Лілії Кузьмич та департаменту культури, молоді та спорту облдержадміністрації.