27 жовтня 2023, 13:32

Цікаві факти про українську мову

Відповідно до видання «Короткий словник синонімів української мови», в якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» – 45 синонімів.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів. Але стрімкий розвиток в останні роки суттєво збільшив цю кількість на декілька сотень.
Буква «ї» з’явилася ще у книгах Івана Федорова, а Григорій Сковорода вже користувався нею постійно. У ХХ столітті ця літера посіла своє 13-те місце в алфавіті. Її немає в жодній іншій слов’янській абетці. Без «Ї» не було б слів «Україна», «Київ», «українська».
Рекордсменом серед перекладених літературних творів є «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 року, його переклали 147 мовами народів світу.
Щороку до Дня української писемності та мови стартує конкурс ім. Петра Яцика, у якому беруть участь знавці української мови з 20 країн світу. Їхня загальна кількість складає приблизно 5 млн. чоловік.
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера «п», на неї також починається найбільша кількість слів. Літера «ф» — найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
Іменник у нашій мові має сім відмінків (один з них – кличний). Це вирізняє українську мову серед східнослов'янських. Сьомий, кличний, існує також в граматиках латини, грецької мови та в санскритській граматиці.
Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер. Це слово «дихлордифенілтрихлорметилметан» – назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками.
Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово «вороги» – «вороженьки».
ь – літера, що не має звука. Великої букви «м’який знак» теж немає, бо жодне слово з нього не починається. Колись у м’якого знака був напарник – твердий знак: в українській мові він вживався до ХХ століття, а потім його вилучили. Вживаємо його лише після семи зубних приголосних, які зручно вкладаються в примовку «Де ти з’їси ці лини?» (д, т, з, с, ц, л, н).