«Нас погрузили в «швидку» і повезли, і от у «швидкій» вже прийшло остаточне усвідомлення того, що я в полоні», – згадує ветеран-морпіх Гліб Стрижко.

«Коли я повернувся додому, моєму мозку важко було уявити, що це реальність. Мені треба було послухати якихось українських пісень, щоб мій мозок зрозумів – «окей, тут мені не забороняють говорити українською, тут можна слухати українську музику», і це дасть мозку дзвіночок, що я вдома».

Гліб повернувся у цивільне життя, але не повернувся в мирне життя, і йому досі важко пояснити собі, чому війна триває, але він уже не військовий.

#Як ти? – питання, що не втрачає актуальності, особливо для ветеранів, досвід яких вартий поваги.