Ольга Троць – психолог відділу соціальних служб територіального центру соціального обслуговування Турійської селищної ради. У її щоденні обов’язки  входить проведення соціальної, психологічної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, які відносяться до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, а також робота з сім’ями задля покращення їхніх умов проживання, мотивації працевлаштування, відповідального батьківства. 

Про свою мотивацію та ставення до роботи Ольга Антонівна Троць розповіла у рамках проєкту «Людина для людини». Мета проєкту – сприяння популяризації професії фахівця соціальної сфери, підвищення поваги до професії соціального працівника та надання цінності цій професії в українському суспільстві.

 Що ж дає їй сили впоратись із чужим болем та допомогти пережити цей біль іншим?

«Віра в людей, їхню доброту, силу і розум. Я не уявляю життя без людей. Самотність, закритість – це не про мене. Мене надихають історії людей, їх почуття. Не можу залишатися осторонь людських проблем, хочеться кожному подати руку допомоги. Якщо я маю можливість допомогти, як пройти повз?», – каже пані Ольга.

Що необхідно, аби стати класним фахівцем?

«Особисто для мене, соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі без віри у людей, у майбутнє, без емпатії. Часто мене критикують ( і я згідна з їхньою позицією), що надмірне співпереживання – це не про користь, а про шкоду. Але я так і не навчилась ділити роботу і почуття, сподіваюсь це прийде з досвідом. Вірю і сподіваюсь, що моя робота з кожною родиною, дитиною відкладає у їхньому житті щось хороше, промінчик віри у краще. Моє серце радіє від кожного, хто зміг подолати свої проблеми: чи то жінка, яка пішла від чоловіка-тирана, чи сім’я, яка налагодила свій побут, чи дитина, яка почала щиро вірити у майбутнє. Все це великі перемоги!».

Порада людям, які розглядають соціальну роботу, як свою майбутню професію.

«Якщо у вас велике серце, то ця робота для вас, –  переконана Ольга Троць. – Будьте готовими, що людські історії не лише окриляють, а й можуть завдати болю. Нехай щастить!».