Щороку, у третю неділю травня в Україні вшановують пам'ять десятків тисяч людей розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці й табори, на заслання чи примусове психіатричне лікування. Кількість цих мучеників Україні досі неможливо підрахувати.

Через терор і репресії пройшли усі верстви українського суспільства: від науковців і митців до робітників і селян. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося б, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилося в історії.

Однак, після повномасштабного вторгнення окупанти знову принесли ці жахіття на українську землю. Сьогодні росія є наступницею цих людиноненависницьких практик – вона виправдовує сталінський режим, нарощує і вдосконалює репресивну політику, жертвами якої уже стали тисячі мешканців окупованих територій.

Сьогодні, 19 травня 2024 року, на Замковій площі у Луцьку, біля пам`ятного знаку Жертвам тоталітарного режиму зібралися громадськість, представники обласної та міської влади, аби у спільній молитві вшанувати пам'ять усіх, хто став жертвами смертоносної радянської політики.

 «Сьогодні ми зібралися тут, аби вшанувати тих, хто у буремні часи історії нашої країни не опустив рук, не зрікся своїх переконань. Не проміняв свою свободу та незалежність, як казав Тарас Шевченко «на шмат гнилої ковбаси». Ковбаси про яку сьогодні так люблять згадувати ті, хто шкодує за минулим і розказує, як було добре колись, – звернувся до присутніх священнослужитель.

Потому усі присутні поклали квіти до підніжжя пам'ятного знаку.