Волинське містечко Горохів є одним із найдавніших поселень краю. Його історія веде свій відлік, за різними даними, з 15, а то й 13 століття. На сьогодні населення міста заледве перевищує дев’ять тисяч. Разом із тим, тут розвинена торговельна сфера.

Розвинене приватне підприємництво впливає і на приватизаційні процеси. Показовий приклад: у прозорому приватизаційному аукціоні, який відбувся 15 вересня 2020 року, за право придбати частину першого поверху адміністративної будівлі загальною площею понад 400 квадратних метрів, що перебувала на балансі Головного управління статистики у Волинській області, змагалися аж п’ятнадцять учасників. У результаті торгів ціна об’єкту приватизації зросла майже у 23 рази порівняно зі стартовою.

Переможцем аукціону, а згодом і власником об’єкта став підприємець з Луцька з п’ятнадцятирічним досвідом діяльності Сергій Володимирович Гридін. У розмові він поділився своїм досвідом приватизації державного майна та планами щодо майбутнього приватизованого об’єкта.

–          Пане Сергію, як Ви дізналися, що є можливість приватизувати державне майно?

–          Із сайту Фонду державного майна України. Там є інформація і про приватизацію загалом, і про об’єкти, по яких прийнято рішення щодо приватизації. Згодом ці об’єкти, вже з детальним описом і наявними документами, з’являються і на площадках, підключених до сервісу Prozorro.Продажі.

–          Це означає, що на той момент Ви перебували в пошуках схожого приміщення?

–          Оскільки одним із наших видів діяльності передбачено надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого  нерухомого майна, то такий пошук – частина нашої роботи. Нас цікавить нерухомість в принципі. І державне майно є предметом особливого зацікавлення, бо там ціни більш адекватні порівняно із вторинним комерційним ринком. Державне майно продається по балансовій вартості. Тому, якщо приміщення цікаве, я готовий і поторгуватися, щоб його придбати, звісно, розуміючи верхню межу, якою, власне і є ринкова вартість такої нерухомості.

–          Ваша початкова цінова пропозиція була найвищою і вона суттєво відрізнялася від стартової вартості об’єкта та від пропозицій більшості учасників. Як у Вас сформувалася така ціна?

–          Я не робив експертної оцінки і об’єкт всередині я не дивився взагалі, тільки зовні. Для мене достатньо було того, що сама будівля досить добротна. Поклався на свій багаторічний досвід. Щодо ціни, то якщо поділити сплачену суму на метраж, то не так вже й дорого виходить. А щодо цінових пропозицій  інших учасників, то на моє переконання, люди, які робили маленькі ставки, не мали твердого наміру брати це приміщення, а керувалися логікою: «А раптом вийде придбати задешево». Якщо об’єкт цікавий, то, виходячи на аукціон з наміром його придбати, треба орієнтуватися не на його маленьку стартову ціну, а на об’єктивну, ринкову.

–        Ви задоволені ціною, за якою придбали цей об’єкт?

–          Я скажу, що це нормальна ціна. Не можна сказати, що дуже дешево, але й не дорого.

–          У Вас уже був досвід участі у приватизаційних аукціонах? Якщо так, то скільки разів були їх учасником?

–          Чесно, не скажу, бо не рахую. Та не багато, бо немає багато цікавих для мене об’єктів. Якби було більше об’єктів, які мене зацікавили, то й частіше брав би участь. Зрештою, доводилося купувати і конфісковане майно,  майно, що належить органам місцевого самоврядування, комунальне.  Особливо запам’яталася стара, 1900 року побудови будівля, яку купили у 2015 році у Любашівської селищної ради. Тоді, пригадується, це теж був аукціон, але не електронний. Будівля була напівзруйнована. Ми її повністю перебудували і зараз вона працює.

–          А що для Вас означає «цікавий об’єкт» і що було основним аргументом на користь придбання саме цього об’єкта?

–          Найважливіше – місцезнаходження з огляду на те, що мені потрібно. Скажімо, якщо мені потрібен склад у межах міста, неподалік від місця, де я проживаю, навіть якщо там не має великого трафіку, я б купив приміщення, яке там розташоване і могло б бути облаштоване під склад.

–          Як плануєте використовувати приватизоване приміщення?

–          Під комерційну оренду, під офіси.

–          Скільки, за Вашими оцінками, потрібно буде вкласти коштів, щоб ці площі почали працювати?

–          Туди ще треба вкласти, мабуть, стільки ж, за скільки це приміщення купили (один мільйон гривень сплачено за приміщення на аукціоні – прим. автора). Там повністю треба все змінювати: проводку, системи водопостачання та водовідведення, опалення.

–          А на якому етапі зараз ці роботи?

–          На початковому. Нещодавно розпочався ремонт.

–          Коли плануєте завершення ремонтних робіт?

–          Усе залежить від будівельників. Сподіваюся, що до осені ремонтні роботи будуть завершені.

–          Скільки робочих місць може з’явитися за рахунок того, що запрацюють ці офіси?

–          Усе залежить, від виду діяльності, під яку орендуватимуть площі, але, в середньому, виходячи з метражу, близько тридцяти.

Матеріали із сайту Фонду державного майна України